Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
08.01.2019

Традиції та колядки: у Полтаві відбулася «Різдвяна феєрія» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

На Театральній площі пройшов традиційний обласний різдвяний фестиваль театралізованого вертепного дійства.

Детальніше>>
31.12.2018

2018: полтавські політичні миттєвості року (ФОТО)

Рік, що минає, запам’ятався численними політичними суперечками та скандалами.

Детальніше>>
31.12.2018

2018: один рік із життя полтавських журналістів (ФОТО)

За останні 365 днів представники ЗМІ регіону написали сотні матеріалів, записали не менше інтерв’ю та зробили більше сотні фоторепортажів.

Детальніше>>
Всі новини

Українці на Євро-2016 або чому все так погано

 

Після завершення чергової континентальної першості більшість вітчизняних вболівальників постали перед прогнозованим питанням, на яке насправді не так вже й легко знайти відповідь.

 

 

Другий для Незалежної України чемпіонат Європи міг стати для неї проривом, а став справжнім розчаруванням. 3 матчі, 3 поразки, різниця м'ячів – 0:5…А чи могло бути по-іншому? Впевнений, що так!

 

Велика кількість знавців гри мільйонів в принципі прогнозовано назвала головною причиною провалу «жовто-блактиних» консервативність та часто незрозумілі рішення головного тренера Михайла Фоменка. Але мені чомусь не віриться у те, що саме вони стали вирішальною ланкою у французькі невдачі. Можливо таким собі каталізатором, але не головною частиною «вибухівки».

 

Натомість є 5 причини , які, можливо, окремо не зіграли б великої ролі, але разом призвели до французького «НАШого ДОМу – ДУРДОМу»:

 

-  журналісько-леонівська гризня

Чесно, набридло вже дивитися кожної неділі гризню «Великого футболу», «Профутболу» та, звісно, «великого фахівця» Віктора Леоненка, який за старою звичкою виливає лайно на свій колишній клуб та збірну. Ляпати язиком, заробляти гроші на цьому та робити вигляд, що «ми найкращі» - це добре, ось тільки футбольне поле відрізняється від телевізійного екрану, де всі герої….

 

-  «поїхав працювати, а не воювати»

Євген Селезньов був Царем у «Дніпрі», а тепер шукає кращої долі у черговому поверненні до «Шахтаря». Те, що він зморознув (ну вже вибачте, але по іншому не можна це охарактеризувати) після переїзду до Казані – необдумана насправді дурня людини, яка заробляє за один ТИЖДЕНЬ тисячі доларів, у той час як 98% українців ледве за МІСЯЦЬ 2000 грн отримують. Цікаво, що скажуть вболівальники «гірників», якщо одного звичного дня Євген (не дай Бог звісно) відчує себе у «Шахтарі» нещасливо та вирішить піти?! ;

 

-  просування Шеви через голову

Відверто кажучи, Андрій Шевченко з дитинства був моїм улюбленим футболістом, але «кумівство» - це справжня проблема українського футболу. Не маю проти Шевченка у якості тренера збірної, але лише після того, як він 3-5 років попрацює хоча б з клубом середнього рівня України, Італії чи іншої країни;

 

-  команда магнатів, а не патріотів

Гроші, гроші, гроші…У нашому футболі лише ліниві зараз всі скиглять про те, що по 4-6 місяців не отримують зарплатню. Але ж це не 3-4 тисячі гривень, а десятки тисяч у доларовому еквіваленті. Якось раніше футболісти вміли і гімн співати (а не мовчати при його виконанні), і не отримували великі гроші.

 

-  гарячі полюси 

«Динамо» та «Шахтар» - гранди, від яких страждає весь український футбол. Чому? Кожний скандал відгукується не тільки на телебаченні, а у самій збірній. За прикладом далеко ходити не треба: протистояння Ярмоленко – Степаненко, впевнений, додав страшенного головного болю тренерського штабу «жовто-блакитних» у Франції.

 

Здається все. На останок хочеться сказали всім гравцям «жовто-блакитних»: українцями набридли скиглення «багатіїв, які також плачуть». Хочеться грати при заповнених трибунах вітчизняних стадіонів? Тут все просто: як граєте – так і ходять.

 

Олег ДУБИНА

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
31.12.2018

2018: головні спогади року (ФОТО)

Рік став еталонним з точки зору подій, на яких вдалося побувати.

Детальніше>>
23.11.2018

«Хорольська яма»: спогади тих, хто пройшов пекло

Протягом майже двох років в одному з найстрашніших німецьких таборів смерті, який розташовувався у місті Хорол (Полтавщина), за приблизними підрахунками загинуло близько 100 тисяч осіб.

Детальніше>>
Читати блог