Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
21.10.2017

«Ворскла» - «Карпати» 0:1: Погляд на трибуни (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Матч між полтавцями та гостями зі Львова на власні очі переглянули близько 2 тисяч вболівальників.

Детальніше>>
21.10.2017

Львівська сенсація: «Карпати» у Полтаві перемогли «Ворсклу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Долю матчу вирішив стандарт гостей у другому таймі.

Детальніше>>
21.10.2017

У одні ворота: «Полтава» розгромила «Гірник-спорт» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Одні з лідерів турнірних перегонів Першої ліги ще у першому таймі зняли всі питання стосовно переможця.

Детальніше>>
Всі новини

Пам’яті моряків - кобелячан Другої світової

Незважаючи на те, що до наших днів дійшло не так вже й багато інформації про подвиги мешканців міста на флоті, вони встигли залишити свій слід у історії.

 

 

Через місяць більшість з нас примусово (в першу чергу це стосується студентів та учнів шкіл) чи за покликом душі (на жаль, таких не так вже й багато залишилося) традиційно відвідають місця поховання воїнів, що загинули у 1941-1945 роках. Будуть слова, квіти та імена…імена...імена…

Велика кількість кобеляччан воювала у піхоті, танкових військах, авіації (за прикладом далеко ходити не треба - у Шенгурах чи не найбільша в області братська могила льотчиків, про що піде мова у одному з наступних матеріалів) та флоті. Щоправда, про морські подвиги мешканців міста відомо не дуже багато, але не настільки, щоб можна було просто забути.

 

Бої за Севастополь

 

У кровопролитних оборонних боях за легендарне портове місто, які тривали без перерв 250 днів, поклали своє життя сотні тисяч людей різний національностей.  

 

 

Якщо говорити про бійців з Кобеляк, то на даний час невідомою залишається доля Григорія Григоровича Санжаровеця (1919 р.н., командир відділення), який згідно «Книги пам’яті» міста Севастополь пропав безвісти 3 липня 1942 року.

 

Теж саме стосується і Менделя Мойсейовича Пястуновича (1912 р.н., призваний Сталінським РВК. Червонофлотець, стройовий), остання звістка про якого датована липнем 1942 року.

 

Наприкінці існування Радянського Союзу, у 1990 році, під час проведення пошукових заходів в Севастополі знайшли останки червонофлотця Івана Кириловича Кобченка (1917 р.н., призваний Кобеляцьким військоматом), який пропав безвісти у листопаді 1941 року. Моряка ідентифікували за допомогою знайденого солдатського медальйону та перепоховали 28 жовтня того ж року на території Меморіального військового кладовища Дергачі.

 

«Щука»

 

Чи не найрезультативнішою з-поміж підводних човнів початкового етапу радянсько-німецької війни була Щ-214, яка згідно офіційних даних за п’ять своїх походів потопила італійський танкер «Торчелло» (3336 БРТ) та 5 турецьких вітрильників (загалом приблизно 760 БРТ).

 

 

«…Через п'ять днів після повернення з походу Щ-214 вийшла з 30 т боєприпасів і продовольства для захисників Севастополя. У ніч на 19 червня (1941 року – прим. автора) човен прибув до місця призначення, оперативно розвантажився та відразу ж ліг на зворотний курс. Незабаром після спливання в районі мису Ай-Тодор субмарину виявив ворожий береговий спостережний пункт, після чого з Ялти на її перехоплення вийшли два італійських торпедних катери. Вони швидко виявили «Щуку» і, залишаючись непоміченими, провели торпедні атаки. Торпеда, випущена з MAS-571, вразила підводний човен в носову частину. Протягом хвилини човен зник під водою, забравши на дно 38 членів екіпажу. Італійцям вдалося підібрати з води двох червонофлотців: механіка Н.В.Полтавцева і електрика Д.Ф.Плешакова. З полону повернувся лише останній».

К. Л. Кулагин, М. Э. Морозов

«Подводные лодки типа «Щ».

X, X-бис серии»

 

Разом з човном 20 червня 1941 року загинув командир відділення мотористів (старшина 1 статті – з 1937 р.) Щ-214  Григорій Іванович Тесленко 1915 року народження, який проживав у Кобеляках по вулиці «1 травня», буд. 42. Нагороджений медаллю «За відвагу» (12 квітня 1942 р.).

 

 

Лідер ескадрених міноносців

 

«Харків» на початку війни разом з іншими радянськими кораблями взяв участь у атаці по румунській Констанці, причому міноносець тоді ледве врятувався від атак авіації та артилерії противника. Далі була оборона Севастополя, виконання завдань біля Кримського півострова та останній похід.

 

 

«Корабель отримав два прямих потрапляння у півбак, кілька бомб розірвалися поруч з кораблем. Всі носові приміщення до 75-го шпангоута виявилися затоплені… Яких-небудь істотних заходів по боротьбі за живучість провести не встигли, і в 15.37, до останнього моменту ведучи вогонь з 130-мм гармати і одного зенітного автомата, «Харків» зник під водою…».

П.И.Качур

Лидеры типа «Ленинград»

 

Сталося це 6 жовтня 1943 року. Цей день став останнім у житті котельного машиніста корабля, старшого червонофлотця, кобелячанина Антона Івановича Белана 1917 р.н. До війни проживав за адресою – вул. Короленка,6.  Нагороджений Орденом Червоної Зірки (28.8.1942), медалями «За Відвагу» (20.12.1942) та «За оборону Одеси» (25.07.1943).

 

 

Атака на «самураїв»

 

Після 9 травня 1945 року розпочалася друга фаза радянської війни – початок протистояння з японцями.

 

 

Однією з її важливих складових стала Сейсінська десантна операція – висадка тактичного військового десанту (13-17 серпня) у Кореї, яка ледве не перетворилася на катастрофу: десантники опинилися на межі повного знищення та зазнали значних втрат (до 300 вбитих бійців).

 

Про криваві бої 70-річної давнини у північнокорейському місті Чхонджин зараз нагадує Меморіальний комплекс, на території якого поховані майже дві сотні бійців морської піхоти Тихоокеанського флоту Червоної Армії (дата поховання, вказана на камені – 14.8.1945).

 

 

Серед них – Карнаух Станіслав Андрійович, стрілець 76-го батальйону морської піхоти, червонофлотець з Кобеляк, 1927 р.н., якого лише нещодавно призвали до армії через місцевий військкомат.

 

 

Насамкінець

 

9 травня 2017 року буде 26298 днів мирного неба над кобеляцькою землею. Після Революції гідності всі почали активно згадувати подвиги українців, які боролися за незалежність країни на початку ХХ століття. У той же час героїзм та самопожертва воїнів 1941-1945 років почали посуватися на «другий план».

Так, можна по-різному ставитися до тих чи інших історичних подій, але у жодному разі ми не маємо права забувати подвиг бійців, які народилися чи загинули на кобеляцькій землі, віддавши перемозі над фашизмом найцінніший Божий дар – власне життя.

 

Історія майора, якого підірвали разом з Кобеляцьким мостом у 1941 році.

 

Кобеляки 1941-1945. Алея слави.

 

Історія Кобеляччини. 1941-1945 роки.

 

Олег ДУБИНА,

doa.in.ua

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
01.10.2017

Сталінські репресії на Полтавщині: історія розстріляного директора сільськогосподарського інституту

Іван Сердюк п’ять років керував одним з найпотужніших вищих навчальних закладів Полтавщини.

Детальніше>>
23.08.2017

Німецька окупація Кобеляк: «українська» печатка, отруєні діти та сотні смертей (частина ІІ)

Місто та однойменний район Полтавщини 740 днів жив за німецьким «новим порядком».

Детальніше>>
Читати блог