Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
03.12.2018

«Олександрія» у Полтаві перемогла «Ворсклу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Володимира Шарана продовжує боротьбу за нагороди чемпіонату, перемігши у важкому матчі одного з головних конкурентів.

Детальніше>>
30.11.2018

Лондонський «Арсенал» у Києві розгромив «Ворсклу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Василя Сачка так і не змогла знайти ключі до воріт Чеха.

Детальніше>>
28.11.2018

«Ворскла» - «Арсенал» (Лондон): полтавці потренувалися вдома та рушили до Києва (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Василя Сачка вдома провела регламентовані UEFA передматчеві заходи та до кінця боролася за проведення матчу ЛЄ у Полтаві.

Детальніше>>
Всі новини

Нашивки, зброя та українці: як під час окупації Полтави працювала нацистська поліція

З приходом Третього Рейху у 1941 році вулиці міста почали патрулювати служники німецької допоміжної поліції.

 

 

Як відомо, війська Червоної Армії залишили Полтаву у вересні 1941 року, і майже миттєво німецькі окупанти встановили свій «новий порядок», важливою частиною якого була місцева поліція.

 

Тривалі десятиліття документи радянської агентури та НКВС, у яких розповідалося про цей темний період життя полтавців, знаходилися у спеціальних архівах під грифом «цілком таємно».

 

Однак на світі не має нічого вічного, тому тепер ми можемо спокійно розповісти про особливості роботи одних з найвідоміших представників окупаційної влади Полтави періоду Другої світової війни. У цьому нам допоможуть історичні документи, які донині зберігаються у Галузевому відділі Служби безпеки України.

 

 

Початок

 

Перша за ліком Полтавська поліції мала назву «служба охорони та порядку міста Полтави», яка напряму підпорядковувалася військовому коменданту міста.

Вона проіснувала до жовтня 1942 року, коли після приїзду націоналістів із західних областей все її (поліції) керівництво було зміщено з посад – на їхні місця поставлені націоналісти. Також змінили структуру організації, яка отримала нову назву – «українська поліція» (нім. Ukrainische Hilfspolizei).

 

 

«УП» діяла у Полтаві до 9 грудня 1942 року, після чого весь її склад німці арештували: рядовий склад був звільнений з в’язниці через 6 днів, а чоловіки старші 40 років та жінки позбавлені роботи.

 

Німці взяли місцеву поліцію під жорсткий контроль – для рядового складу було введено казармове положення та навчання німецькому строю. Не обійшлося і без зміни назви – правоохоронці тепер іменували себе «Гильф-поліцією».

 

Приблизно у березні 1942 року нове найменування – «Шуцманшафт» (нім. Schutzmannschaft). У складі підрозділів були українські націоналісти, однак всі керівні посади обіймали лише німців. Так звані «охоронні команди» проіснували до самого звільнення Полтави від німецько-фашистських військ.

 

Керівники та схема роботи

 

Управління «служби охорони та порядку міста Полтави» знаходилось по вулиці Леніна, 14 (теперішньої Небесної Сотні, колишня будівля міської ради).

 

Начальником поліції призначили Олексій Яковича Маковея, а його замісником та водночас начальником стройової служби – Борис Васильович Синицин.

 

Управління мало відділи:

 

- таємної поліції (начальник – Іван Миц), головним завданням якої було виявлення та реєстрація залишених у Полтаві комуністів та радянських активістів, яких відправляли до гестапо або ж на роботи до Німеччини, а також євреїв. Штат – 5 осіб-інспекторів;

 

- реквізиції, який займався виявленням та вилученням у населення міста майна, залишеного при евакуації радянського населення (включаючи євреїв), а також продовольства, яке передавалося німецьким військам. Керівник – Давид Юдин, штат – 6 інспекторів;

 

- строєний. Начальник – Борис Синицин. Відділ складався з поліціянтів, які були поділені на взводи, що несли караульну службу у місті;

 

- загальна канцелярія. Начальник – Микола Іванович Міняйло. Головні функції – ведення листування та облік поліції. Штат складався з перекладачів та машинописного бюро;

 

 

- господарський відділ. Начальник – Іван Сутковий. Функції – ведення всіх сільськогосподарських робіт, постачання поліції різноманітними матеріалами та приладдям. Особистий склад набирався через бургомістра, біржу праці та сільські управи. Приймалися на роботу також особи, що виявляли бажання працювати у поліції.

 

«Українська поліція»

 

Була організована у жовтні 1941 року після приїзду зі західних областей до Полтави українських націоналістів. Поліція розміщалася по Воскресенському провулку №5-6, а згодом переїхала на вулицю Ново-Кременчуцьку (теперішня Лідова).

 

«Керівником призначили українського націоналіста Павла Чуя, його замісником став Сергій Петрович Мірошниченко. Після створення «УП» змінилися стандартні пов’язки на руках поліціянтів – ввели трьох кольоровий прапор (білий, жовтий та блакитний кольори).

Націоналістами також було введено особливе привітання у вигляді підняття правої руки та гасла: «Слава Україні – вождеві слава», - йдеться у довідці літерної справи УНКВС Полтавської області від 15 липня 1944 року.

 

 

«Українська поліція» мали наступні відділи:

 

- політичний, начальником якого призначили чоловіка на прізвище Щаруда (ім’я не встановлено). Головне завдання – виявлення серед населення партійно-радянського активу, євреїв та відправлення їх до Німеччини або ж видача їх гестапо. При політвідділу мався штаб слідчих у кількості 20 осіб (колишні працівники відділу таємної поліції та перекладач);

 

- кримінально – слідчий. Начальник – Клименко. Складався з 15 слідчих. Займався справами арештованих, виконував роль суду, а також займався забиранням майна у місцевого населення, яке потім розподіляли між різними військовими підрозділами;

 

- адміністративний (начальник – Олександр Дигас). Штаб – 43 особи.

Відділ проводив через паспортний стіл обмін та видачу паспортів (німецьких) особам, які досягли 16-и років, військовополоненим та тим, хто не мав відповідних документів. Також до функцій відділу належала видача пропусків на в’їзд до Полтави та виїзд до інших міст.

Вся робота проходила під суворим контролем гестапо;

 

- канцелярія поліції. Начальник – Микола Миняйло. Штаб – 10 осіб (канцелярські робітники, перекладачі та машинописне бюро). Вела все листування поліції;

 

- відділ стройової служби. Начальник – підполковник Микола Міхновський. Відповідав за несення караульної служби та стройової підготовки особистого складу поліції;

 

 

- господарський. Начальник – Іван Сутковий, відділ відповідав за всю господарську роботу поліції.

 

Окрім перерахованих відділів управління мало три районних відділи поліції, які проводили свою роботу за територіальною ознакою (Полтаву німецька влада поділила на три райони – прим.автора):

 

- 1-е відділення, яким керував Сергій Мірошниченко, розміщалося в одній будівлі з управлінням поліції по вулиці Ново – Кременчуцькій №12;

 

- 2-е відділення, яким керував Олександр Настенко, розповсюдило свою діяльність на територію колишньої Ленінської райради та знаходилося у будівлі 6-ї ділянки суду по вулиці Пролетарської (теперішня Кукоби – прим.автора) ;

- 3-е відділення знаходилось по вулиці Жовтневій (теперішня Соборності) №47 у колишній будівлі 2-го відділку міліції.

 

Schutzmannschaft

 

На ряду з українськими начальниками керівництво здійснювалось німцями (шефами). Керівником «шуцполіції» був німець Гофман, а начальником «української поліції» - Сергій Мірошниченко.

 

Управління «шуцполіції» розташовувалось по вулиці Пушкіна №30/140 у колишній будівлі Червоної Армії (теперішній Палац дитячої та юнацької творчості – прим.автора).

 

 

«Шуцполіція» мала:

- спецвідділ (розслідування по справах арештованих гестапо) – 5 осіб;

- кримінально-слідчий відділ (агентурна робота та розслідування великих крадіжок). Керівник – Василь Вильний. Штат – 25 осіб;

- канцелярія – 25 осіб;

- стройова частина – 200 поліціянтів, які були розбиті на взводи;

- господарський відділ.

 

 

Слід також відзначити, що «шуцполіції» підпорядковувалася міська пожежна команда у кількості 40 осіб.

 

Вказана структура існувала до вересня 1942 року, після чого Мірошниченка арештували, а на його місце призначили поліціянта Мозгового.

 

Загалом у місті працювало 5 районних відділків поліції, які у Полтаві розташовували за наступними адресами:

 

- вул. Ново - Кременчуцька, 12;

- вул. Пролетарська, поряд з Південним вокзалом;

- вул. Фрунзе 22/190;

- за Київським вокзалом у приміщенні пожежного депо трикотажного комбінату;

- вул. Фабрикантська 6/30 за німецькими номерами.

 

У кожному відділку (районі) був свій керівник, німець – перекладач та до 30 осіб поліціянтів.

 

«Шуцполіція» активно використовувалась німцями для схоплення людей та партизан, а також масових арештів.

 

 

Поліційна школа

 

По вулиці Фабрикантській, 326 (згідно з німецькою нумерацією) у двоповерховій будівлі знаходився гуртожиток для курсантів та викладацький склад місцевої школи поліціянтів, яка працювала до вересня 1943 року.

 

Керівний склад школи:

- начальник – обер-лейтенант Войке;

- помічник начальника школи – гауптман Поршин;

- начальник стройової частини – Адольф Рибицький;

- викладач – перекладач Павло Йосипович Витерський;

- викладач Віктор Филипович Іванов;

- фельдфебель Микола Акименко (українець за національністю);

- унтер – офіцер Микола Сидоренко, а також Григорій Касьяненко.

 

Перший випуск школи відбувся 15 січня 1942 року, другого не було через евакуацію до Білої Церкви, третій – червень 1943 року, а останній за ліком не відбувся. Причини банальна – школа у повному складі евакуювалася.

 

Навчання загалом тривало 2 місяці: казармове положення, у вільний від навчання час школу дозволялось залишати лише унтер – офіцерам.

 

Майбутнім поліціянтів викладали спецпредмети (зовнішній вигляд, поведінка серед населення, поведінка під час караулу і на посту та ін.), керування вуличним рухом, чергування (рухомий пост), географія Європи (у межах 3-го класу), німецька мова (абетка та уміння написати своє ім’я та прізвище та прочитати їх), вивчення зброї («російська гвинтівка», кулемет Дегтярьова та загальні правила) та теперішня політика (минуле народів Європи, теперішня ситуація на континенті, хто винуватий у війні та коли вона закінчиться, а також «Німеччини є та буде центром Європи).

 

Подібна школа також працювала у Карлівці, керівником був німець Шмідт. Згідно з післявоєнним розслідуванням радянської влади, в області було виявлено 1199 колишніх робітників поліції, більшість з яких (704) арештували ще до лютого 1944 року.

 

Автор висловлює вдячність адміністратору інформаційно-довідкової зали сектору архівного забезпечення УСБУ в Полтавській області Олені Євдокімовій за допомогу у створенні матеріалу.

 

Фото – автора (документи), ebay та Федерального архіву Німеччини.

 

Читайте також:

 

По той бік війни: історія полтавця, який 70 років тому воював на боці нацистів

 

Німецька окупація Кобеляк: «українська» печатка, отруєні діти та сотні смертей (частина І)

 

Німецька окупація Кобеляк: «українська» печатка, отруєні діти та сотні смертей (частина ІІ)

 

Олег ДУБИНА,

doa.in.ua

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
23.11.2018

«Хорольська яма»: спогади тих, хто пройшов пекло

Протягом майже двох років в одному з найстрашніших німецьких таборів смерті, який розташовувався у місті Хорол (Полтавщина), за приблизними підрахунками загинуло близько 100 тисяч осіб.

Детальніше>>
30.09.2018

Праведники народів світу: історії полтавських героїв

Під час Другої світової війни, коли за переховування осіб єврейської національності німці миттєво позбавляли життя, знаходилися люди, які на свій страх та ризик рятували їх від смерті.

Детальніше>>
Читати блог