Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
11.11.2018

Просто та впевнено: «Шахтар» переграв «Ворсклу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Пауло Фонсеки здобула легку перемогу у Полтаві.

Детальніше>>
11.11.2018

«Ворскла» - «Арсенал» (Лондон): яка ситуація з квитками на матч року

29 листопада на стадіоні «Ворскла» імені Олексія Бутовського відбудеться головний футбольний матч Полтави 2018 року.

Детальніше>>
09.11.2018

Ліга Європи: «Ворскла» у Полтаві програла «Карабаху» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Гурбана Гурбанова святкувала перемогу у матчі  завдяки реалізованому 11-метровому у першому таймі.

Детальніше>>
Всі новини

Сам на сам з фотоапаратом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про особливості роботи спортивного фотокореспондента на міжнародних футбольних матчах я розповім на прикладі гри Ліги Чемпіонів.

 

«Я фотографую тому, що ще не вмію цього робити. Якби вмів, то перестав би.»

(Йозеф Судек)

 

Люди, життя яких пов'язано з фотографією,є особливими художниками. Роль пензлів та фарб  виконують дзеркальні фотоапарати  та об'єктиви, які дозволяють робити фотокадри, які зберігають в собі історію людства. Протягом всього життя фотограф може зробити мільйони хороших знімків, але лише одиниці стануть у підсумку шедевральними.

 

Я вже близько п'яти років у фотожурналістиці. Моя специфікація — спорт, а особливо футбол. За цей час я пропрацював на 193 матчах різних рівнів, починаючи з першості району (кобеляцький «Будекспрес») та закінчуючи матчами останнього чемпіонату Європи, що проходив у Польщі та Україні. Кожний з цих матчів по своєму особливий. Емоції гри, як і хорошу картину, не можливо повторити. Кожний матч в першу чергу це великий досвід, за допомогою якого фотограф може самовдосконалюватися, а для цього потрібна постійна практика.

 

Про особливості нашої професії я розповім на прикладі матчу Ліги Чемпіонів УЄФА «Шахтар» (Донецьк) — «Манчестер Юнайтед» (Англія), на якому я нещодавно побував.

 

 

Перший крок

 

Те, що ти журналіст/фотокореспондент ще не гарантує факт отримання допуску на матч. Є певне обмеження на кількість посвідчень, тому аби мати хороші шанси потрапляння на гру потрібно подати заявку на участь заздалегідь.

 

В основному реєстрація проходити по інтернету (сайт команди чи її електронна пошта). Разом з інформацією про себе потрібно надіслати спеціальний бланк, який заповнює керівництво ЗМІ, в якому працює журналіст. В іншому випадку вашу заявку можуть взагалі не розглянути.

 

Допуск на матч

 

Через певний час на електронну адресу приходить підтвердження/відмова в акредитації.  На матч «Шахтар» — «МЮ» підтвердження прийшло мені рівно за тиждень до гри.

 

Акредитація

 

Так як відстань від Полтави до Донецька м'яко кажучи не маленька (375 кілометрів), у мене не було можливості вчасно забрати своє посвідчення на гру, яке видавалося 30 вересня. Прес-служба донецького клубу пішла мені на зустріч, і я отримав посвідчення в день гри в спеціальному залі поряд зі входом на стадіон.

 

Зал для видачі посвідчень на гру

 

Для представників преси на стадіоні є спеціальний вхід на територію спортивної арени, двері якої відкриваються за 90 хвилин до початку гри. У приміщенні сумки кожного журналіста та фотокора ретельно переглядаються.  Зазначу, що на звітну гру було акредитовано 187 представників преси.

 

Прес-центр

 

«Донбас-Арена» має дві кімнати для представників преси — загальну (велику) та спеціальну для фотографів (меншу). Різниця між ними в розмірах, кількості розеток та наявності телевізорів на стінах, на яких перед грою можна переглянути моменти минулих ігор та багато чого ще. Слід зазначити, що перед звітним матчем можна було підняти собі настрій гарячим чаєм та солодкими булочками, які після холоду на дворі додавали енергії. Дісталася безкоштовно і матчева програмка, яка в магазині коштує 25 гривень.

 

 

Прес-центр для журналістів

 

На завершення, обмінявши своє редакційне посвідчення на манішку для фотографів, я вирушив виконувати улюблену роботу.

 

Налаштування

 

Коли я працюю на матчах, то повністю зосереджуюся на грі. Всі проблеми та примхи погоди відходять на другий план. У більшості футболістів , арбітрів та представників преси є свої особисті  секретні методи налаштування. Хто молиться, хто слухає гучну музику, а інші чимось іншим заряджаються. Кожна людина прагне вдачі у своїй роботі, тому не дуже любить про все це розповідати.

 

Матч

 

Щоб зробити хороші кадри тренування команд я приходжу до поля за годину до початку матчу. Це найкращий час, аби зловити того чи іншого футболіста «на одинці», тобто коли практично всі у доброму гуморі. Окрім цього це особливий час, аби фотографувати вболівальників, які лише влаштуються на сидіннях. Невеличкий дощ, який розпочався перед грою, трішки додав проблем, однак не на стільки, щоб завадити виконувати роботу.

 

У перерві я повернувся у прес-центр, аби погрітися та випити гарячого чаю, але побачивши не маленьку чергу серед журналістів від останнього я відмовився:) Після фінального свистка пофотографував тренерів команд на післяматчевій прес-конференції, яка фактично поставила крапку у моїй роботі на матчі.

 

Завершальний акорд

 

Головне, що турбує фотокора після матчу — як скоріше обробити фото та відправити до редакції. На «Донбас Арені» з цим несподівано виникли проблеми. Швидкість інтернету була не стабільною, тому відправилися вони в далеку подорож не так швидко, якби мені хотілося. У підсумку завершилося все успішно, і близько 1:30 ночі я залишив стадіон та поїхав додому.

 

У дорозі небесна канцелярія розщедрилася несподіваним снігопадом, але це вже зовсім інша історія. Гра закінчилася, частинка душі залишилася на полі, а власний мозок запам'ятав неймовірні відчуття, які б хотілося в майбутньому знову відчути.

 

Олег ДУБИНА

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
30.09.2018

Праведники народів світу: історії полтавських героїв

Під час Другої світової війни, коли за переховування осіб єврейської національності німці миттєво позбавляли життя, знаходилися люди, які на свій страх та ризик рятували їх від смерті.

Детальніше>>
26.07.2018

Таємниці вулиць Полтави: Степан Кондратенко

Іменем уродженця Машівського району, який нетривалий час був одним з головних керівників цілого регіону, майже 60 років тому назвали полтавську вулицю.

Детальніше>>
Читати блог