Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
22.01.2018

День Соборності у Полтаві: як це було (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сотні полтавців вранці поклали квіти до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку.

Детальніше>>
19.01.2018

Водохреще у Полтаві: емоційні миттєвості (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сотні полтавців сьогодні вдень скупалися у річці Ворскла.

Детальніше>>
16.01.2018

До Полтави прийшла справжня зима (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У обласному центрі Полтавщини випав перший у 2018 році сніг.

Детальніше>>
Всі новини

Микола Павлов: "За винятком Ткачука всі здорові"

В понеділок, 9 січня, футболісти полтавської «Ворскли» після майже одномісячної перерви повернулися до трудових буднів. В подумках футболісти напевно і досі на відпочинку, проте це буде тривати недовго. Вже в суботу «зелено-білі» відправляться на перший тренувальний збір, який буде проходити у Ялті.

 

Детальніше про майбутні плани команди та підсумки минулого 2011 року розповів головний тренер команди Микола Петрович Павлов: 

 

- Вчора (розмова проходила у вівторок - прим. автора) пройшло командне зібрання, ніхто не запізнився, пройшли медичну перевірку, всі живі та здорові, за винятком Ткачука, який трішки прихворів. Побігали трішки по стадіону, після чого відправилися до найкращого в місті фітнес-клубу «Вітамін». Там працюють найкращі дівчата-викладачі. Вони разом з хлопцями «потанцювали» десь годину. На цьому наш перший робочий день закінчився.

Новий рік я відмітив як завжди. Вже років 20 в останній день року я в Києві до обіду ходжу на два кладовища. На одному поховані мої батьки та бабуся, на іншому – жінчині батьки та онук.

В другій половині дня я як правило один парюся у своїх бані, а ввечері ми зустрічаємо із ріднею Новий рік.

 

- Що загадали під бій курантів?

- Щоб всі були живі та здорові. Я завжди загадую одне і те ж.

 

- Микола Петрович, 2011 рік напевно можна назвати успішним для «Ворскли», чи не так?

- Один із моїх помічників, Сергій Вікторович Дірявка сказав, що минулий рік став для нього найуспішнішим в житті та тренерській кар’єрі. Особисто для мене він один з найбільш успішних.

 

- Минулий рік подарував вам та команді багато приємних хвилин. Коли відчули найвищу ступінь радості?

- Коли Баранник в Румунії забив два м’яча. І результат, і радість молодого хлопця…є що згадати.

 

- Які матчі в минулому році ви б назвали найневдалішими та навпаки, найвдалішими ?

- Однозначно можу лише сказати, що один з найбільш вдалих матчів – гостьова гра в Румунії. Нам тоді протистояла дуже сильна команда. Що стосується програних матчів, то на протязі року явних провалів у нас не було. Програш донецькому Металургу 3:6 – це збіг обставин. Ми тоді однозначно заслуговували на поразку, але не з таким великим рахунком.

 

- Все літо та осінь "Ворскла" боролася на три фронти…

- Після Ліги Європи грати в чемпіонаті України складно. Навіть у тренерів, які керують нашими грандами – «Динамо» та «Шахтарем», після матчів в Лізі Чемпіонів в наступних іграх з далеко не найсильнішими командами траплялися провали. А що говорити про нашу команду, у якій не було ні досвіду, ні довгої лавки запасних? В чемпіонаті ми грали за одні гроші, в Лізі Європи – за інші. В одному турнірі одні суперники, в іншому – інші. Є футболісти, які в Лізі Європи зіграли неперевершено, а ось в чемпіонаті провалювалися. Ось вам і відповідь.

 

- На старті європейського турніру, в матчах проти північноірландського Гленторана та ірландського Слайго Роверс, полтавська команда мала беззаперечну перевагу та успішно пройшла до раунду плей-офф. На ваш погляд суперники випали слабкі ?

- Ми не мали з ними особливих проблем, тому що класом були вищими. Про що можна говорити, якщо за шість перших матчів турніру ми пропустили у власні ворота лише один м’яч, а забили цілих сім.

 

- Аби пройти до групового етапу треба було перегравати румунське Динамо. На перекір букмекерам ваша команда виконала це завдання. В чому секрет успіху?

- З румунами нам трішки пощастило. У футболі без долі везіння не буває успіху. В матчах з бухарестським Динамо успіх був зв’язаним з нашим везінням. Плюс до цього хлопці прагнути пробитися до групового етапу. Саме ці дві складові допомогли переграти суперника.

 

- Яке завдання перед футболістами ви ставили на груповому етапі Ліги Європи?

- За 25 років моєї тренерської кар’єри в жодній команді, в яких я працював, жодний з керівників клубів не ставив перед мною задачу грати в якомусь турнірі чи зайняти певне місце. Якщо перед мною напередодні чемпіонату будуть ставити завдання наприклад зайняти певне місце у верхній частині турнірної таблиці - на наступний день я піду з команди. Ми з моїми футболістами та колегами завжди ставимо перед собою певні завдання, але про них знають лише футболісти, тренери та керівники. В яких командах я не працював - ми ці завдання виконували, а які саме – про це знали лише невелика кількість людей.

 

- На вашу думку, чого не вистачило Ворсклі для виходу з групи?

- В першу чергу майстерності. Майстерність футболістів команд, які протистояли нам на груповому етапі, була вищою за нашу. Про це говорю не тільки я, а й спеціалісти. Наводжу приклад. Футболісти німецького Ганновера, з яким нам довелося зустрічатися в двох матчах, отримують зарплатню від 300 тисяч до двох з половиною мільйонів євро. Ніхто з наших футболістів не отримують навіть мінімальну зарплатню, яку отримують німці. Як правило футболістам платять за їхню майстерність.

 

- Який матч Ліги Європи вам особисто запам’ятався найбільше?

- Другий тайм домашнього матчу з Ганновером, хоча ми загалом і програли ту зустріч.

 

- В 2011 році вперше футболку національної збірної одягли Євген Селін та Роман Безус…

- Дебют вважаю вдалим. Селін забив м’яч, а Роман в такій грі, на такому стадіоні, при такій кількості людей, на незвичній для себе позиції виглядав гідно.

 

- На вашу думку, які шанси побачити футболістів Ворскли на Євро-2012?

- Шанси гравців визначає лише головний тренер національної збірної, але мені особисто хочеться, щоб мої футболісти прийняли участь у головному футбольному турнірі року.

 

- Не жалкуєте, що запросили Рикуна та Закарлюку?

- Та ви що! Це самі найкращі придбання команди за весь час, який я треную Ворсклу. Приводжу приклад. Був в команді Едік Цихмейструк. Він не мав великого таланту, але за рахунок великої працьовитості на полі показав, що можна досягати великих успіхів. На прикладі Рикуна ми показали, що навіть футболіст, який має величезний досвід та талант, може не досягти успіхів, якщо хоч трішки знизить свій рівень. Якби не було Закарлюки, то в першому матчі з Глентораном ми б не забили супернику два м’яча. Після кутового, який подав Сергій, ми забили перший гол, а другий також був забитий не без допомоги Закарлюки.

В матчі зі Слайго його гол на виїзді миттєво змінив психологію нашої команди. Якби не Закарлюка ми б з румунами могли й не зустрітися. Обидва футболісти повністю виконали ті завдання, які ми перед ними ставили, і я їм за це дуже вдячний.

 

- Останніми роками серед команд української Прем'єр - ліги стала модним натуралізація футболістів. Яке у вас до цього ставлення?

- Я категорично проти цього. У нас в країні вистачає футболістів, які можуть представляти Україну на різноманітних турнірах.

 

- В минулому році вашу команду активно підтримували автофани. Яке ваше ставлення до вболівальників "на колесах"?

- Таких автофанів, як у нас, немає більше ніде! Мені на превеликий жаль не вдалося наприкінці сезону побувати на спільній вечері наших футболістів та автофанів, але я їм через своїх хлопців передав велике дякую за ту шалену підтримку команди на протязі року.

Колись мені один з видатних тренерів, якого вже немає з нами, сказав: «На футбол ходять тисячі, але тільки сотні розбираються в футболі та щиро його люблять». Так що якщо у нас на матчі ходять 3-5 тисяч, то серед них 200-600 чоловік (в тому числі автофани) – справжні, віддані нам вболівальники, і їх думка мені дуже важлива.

 

- В Європі є традиція зустрічі головного тренера з вболівальниками…

- Це нагадує Радянські часи, коли не було спеціалізованих ЗМІ та телебачення. Всіх заганяли в який не будь дім культури, приходили туди вболівальники, задавали дурні питання. А зараз є мільйон способів дізнатися по будь-якого футболіста, задати питання та подібне. До того ж ми є відкритою командою, ми зустрічаємося, не йдемо через чорні хід. Тому зустріч з вболівальниками в такому широкому вигляді я не бачу сенсу.

 

- 27 грудня виповнилося 4 роки з моменту приходу Вас у Ворсклу. Як ви оцінюєте цей період?

- Один з найбільш успішних в моїй тренерській кар’єрі. Команда, яка до цього останні 6-7 років боролася лише за виживання, почала боротися за місце в Європі (навіть двічі там грала), ми виграли кубок країни у такого сильного суперника, в той час непереможної команди, як «Шахтар». Просто так це зробити було неможливо. Це величезна праця та заслуга всього колективу тренерів, футболістів та наших керівників.

 

- Якби у вас виникла можливість повернутися в минуле, щоб ви спробували виправити в першу чергу?

- Нічого б не змінював. Все робив би так, як і раніше. Головне щоб зі мною були мої помічники, які зі мною зараз працюють. Я їм вдячний за допомогу. Розвалити команду може й одна людина, а створити можливо лише зусиллями багатьох.

 

- Наприкінці минулого року ваш друг Віталій Кварцяний був відправлений у відставку з посади головного тренера луцької Волині…

- Ми з ним зідзвонювалися. В перші дні я йому дзвонив, тому що переживав за нього, але він не відповідав, а згодом він сам подзвонив. Думаю у Волині такі ж самі керівники, які на футбольному шляху зустрічалися і мені. Хочу привести приклад Володимира Семеновича Бойка. Коли я працював в Маріуполі та стався неприємний інцидент з суддівством (я до цього підписав контракт, такий же як Кварцяний півроку тому), то мені тоді мої керівники умови особистого контракту виконали на два роки наперед! Тому я міг спокійно не працювати та радіти життю. На мою думку, керівництво луцької Волині просто зобов'язане віддячити тренеру за те, що він зробив для всього луцького футболу. Повторити його досягнення наступникам буде дуже складно.

 

- У Полтаві відчуваєте себе комфортно?

- Так. Олег Мейданович Бабаєв (президент Ворскли - примітка автора) одного разу запитав мене: «Микола Петрович, що потрібно зробити, щоб ви відчували себе комфортно?». Це лише на перший погляд здається, що це просте питання. Мені в Полтаві комфортно, тут створені всі умови для роботи.

 

- Яким ви бачите майбутнє Ворскли?

- Світлим

 

- В минулому році в Україні було відкриті нові стадіоні в Києві, Львові та Одесі. Декілька років тому містом ширилися чутки, що в Полтаві також збудують нову футбольну арену. Як гадаєте, чи є шанси, що в найближчому майбутньому в місті побудують стадіон найвищої якості?

- Якби наш стадіон належав лише клубові, то ми б його так перебудували, що він був би як «Олімпійський». Але ми його лише орендуємо (офіційно належить міській владі), тому нічого з ним зробити не можемо. Натомість ми збудували стадіон на Крутому Берегу, на якому проводить матчі наш дубль. В цьому році збудуємо стадіон в Климівці зі штучним покриттям для дітей нашого міста, щоб вони могли на протязі року грати у футбол. Там буде світло та підігрів, так що всі дитячі школи міста будуть там проводити свої тренування. Про великий стадіон для клубу я поки що не думаю. Нас влаштовує той, який є зараз.

 

- Які найближчі плани у «Ворскли» ?

- Незабаром тренування :)

 

- Що можете сказати про нових гравців?

- Поки що нічого. Ми їх запросили, щоб вони нам продемонструвати свої найкращі якості та бажання грати за наш клуб. Якщо вони нас влаштують – підпишемо їх. Відмічу, що ці хлопці 1990-91 року народження. Даємо їх шанс заявити про себе. Вони повинні його використати.

 

Олег ДУБИНА

2012 рік

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
18.01.2018

Кривавий 1938-й: історія полтавського ката, через якого розстріляли тисячі людей

Період керування управлінням НКВС Полтавщини росіянина Олександра Волкова став одним з найстрашніших в історії всього регіону України.

Детальніше>>
31.12.2017

2017: рік історії (+ФОТОРЕПОРТАЖ)

За лічені години до закінчення чергового року життя настав час підвести його підсумки.

Детальніше>>
Читати блог