Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
19.10.2018

Гнап та більше сотні питань: якою була сесія Полтавської облради у Шишаках (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У райцентрі відбулося пленарне засідання двадцять другої сесії.

Детальніше>>
17.10.2018

Україна – Чехія 1:0: як це було (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У Харкові на стадіоні «Металіст» національна збірна України під керівництвом Андрія Шевченка здолала «чеський локомотив» Ярослава Шилгавого.

Детальніше>>
07.10.2018

Не вистачило сил: як «Ворскла» несподівано програла «Арсеналу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Василя Сачка на домашній арені зазнала поразки від одного з аутсайдерів чемпіонату.

Детальніше>>
Всі новини

Ігор Пердута: "Оштрафували єдиний раз за бутси"

Авторське інтерв'ю із півзахисником полтавської "Ворскли".

 

 

Західноукраїнський футбол - особлива сторінка історії гри мільйонів нашої держави. З часу проведення першого офіційного матчу в Україні, датованому 1894 роком, на її заході народилася справжня плеяда легендарних метрів м'яча, які прославляли Україну. Баль та Лужний, Сабо та Броварський, Чижевський та Данилюк...Насправді цей перелік є таким же довгим та зірковим як і вся історія місцевого футболу.

 

І в теперішній час на Заході нашої з вами рідної країни з'являються гравці, які стають повноцінними футболістами основи клубів Прем'єр-ліги. До них належить і наш співрозмовник - півзахисник полтавської "Ворскли" Ігор Пердута.

 

Про футбольну кар'єру гравця з Теребовля, особливості переїзду до Полтави та теперішнє життя і піде розмова в інтерв'ю. Проте, звісно, ми не могли обійти стороною останній матч "Ворскли" у чемпіонаті проти дніпропетровського "Дніпра" (1:1).

 

 

- Досить хороший матч вийшов. Гадаю, вболівальникам він сподобався. У першому таймі, мені здається, ми більше тримали м'яч. Після перерви трішки слабкіше почали грати. Ми могли як перемогти, так і програти, тому вважаю підсумковий результат цілком закономірним.

 

 

- Що команді у перерві та після завершення гри говорив Василь Сачко?

 

 

- Василь Вікторович у другому таймі радив нам не розслаблятися незважаючи на позитивний для нас рахунок, намагатися за можливості контратакувати. А після завершення гри він нам подякував за самовіддачу. І все, нічого більше такого не було.

 

 

- Наступними суперниками твоєї команди будуть львівські "Карпати". Будеш протистояти фактично своїм землякам. Що очікуєш від цього протистояння?

 

 

- Аби продовжувати підніматися вгору по турнірній таблиці "Ворсклі" потрібно у кожному матчі набирати очки. Що я очікую від протистояння? Хорошої гри та такого ж результату для своєї команди. Готуємося як завжди. Нічого особливого у майбутньому матчі для мене немає. От коли проти "Тернополя" грали (минулого року тернополяни у 1/8 фіналу Кубка в серії пенальті перемогли "ворсклян" - UA-Футбол) - то зовсім інша річ.

 

 

- Флагманом західноукраїнського футболу вважаються "Карпати". Чи можна говорити, що весь захід нашої країни живе лише цим клубом?

 

 

- Ні, у нас не вболівають лише за одну команду. У Львові несамовито радіють успіхам "Карпат", у Луцьку - "Волині". Так само у Тернополі вболівають за однойменний клуб чи за "Ниву". Хоч львів'яни і виступали у Лізі Європи, однак любові лише до одного клубу у нас немає.

 

 

 

ТАТО - ГОЛОВНИЙ МОТИВАТОР

 

 

 

- Давай повернемося на десятиліття назад. Як ти потрапив у футбол?

 

 

- Почалося все з того, що ще у першому класі тато мене привів на тренування та записав у місцеве ДЮСШ. Спочатку грав у Теребовлі, а після п'ятого класу у Копиченцях (Тернопільська область). Потім виступав у "Тернополі", півроку у "Ниві" після чого знову повернувся до Тернополя.

 

 


- Хорошим футболістом неможливо стати без людей, які можуть віднайти у зовсім юному хлопці талант. Хто мав на тебе найбільший вплив на початку твого футбольного шляху?

 

- Першим моїм тренером був Олег Стремінський, однак було й багато інших хороших спеціалістів, які мені допомогли. Я не буду перераховувати їх всіх, тому що якщо когось з них не згадають - будуть ображатися. Що ж стосується впливу, то починаючи з дев'ятого класу найбільше на мене впливав тато, який також колись у футбол грав (у аматорах). Він спостерігав за мною, якщо погано грав - сварив...Я ображався інколи на нього за це. Тато - мій найбільший критик. Він міг похвалити, що траплялося дуже рідко, та сварити через погану гру.

 

 

- У родинах інколи трапляється так, що батьки абсолютно протилежно відносяться до гри у футболу. А як у тебе було з цим?

 

 

- Жодних проблем. Коли тато був у Америці, мене забрали в Копичинці у місцеву команду. Мама возила мене туди на тренування та назад. Кожний мій матч переглядала.

 

 

 

- Розкажи про свою родину.

 

 


- Окрім мене у сім'ї також є сестра Даша, яка зараз навчається у 11-му класі, і вже незабаром буде обирати собі вуз. Думаю, що вона буде в майбутньому стоматологом. Можливо навіть буде навчатися у Полтаві.

 

 

- Футболіст звично або досить добре навчається, або грає у футбол. Тобі вдавалося це поєднувати?

 

 

- Я краще у футбол грав (сміється). Коли потрібно було йти на важливий матч, то я йшов саме на нього, а не до школи. Однак це траплялося не часто. Навчався я посереднього, відмінником не був.

 

 

 

НАЙПАМ'ЯТНІША ГРА - ФІНАЛ СТУДЕНТСЬКОГО ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ

 

 

- Одним із перших твоїх клубів стала студентська команда ФК "Тернопіль", яка зараз виступає у Першій лізі України. Які спогади залишилися з того часу, коли ти одягав футболку тернополян?

 

 

- З 9 по 11 клас я навчався у ліцеї, який можна сказати був під ФК "Тернопіль". Згодом були п'ять років в університеті...Цей час багато чого мені дав як у футболі, та й взагалі у житті. Ми виступали у студентській лізі, їздили до Польщі на чемпіонат Європи, де здобули перемогу.

 

Тоді у фіналі ми грали з івано-франківським "Факелом", з яким завжди зустрічалися у вирішальних матчах вітчизняних змагань. Ми до цього ніяк не могли у них виграти. Постійно вони були першими, а ми - другими. І у Польщі ми таки перемогли їх (2009 рік, 1:0 - UA-Футбол).

 

 


- Якщо говорити загалом про той період, який ти виступав у "Тернополі", яка гра тобі найбільш пам'ятна?

 

- Напевно це чемпіонат Європи, фінальний матч, у якому я відіграв 30 хвилин.

 

 

- Після гри у Полтаві проти однойменного клубу головний тренер "Тернополя" Василь Івегеш заявив, що у команди завдання спробувати свої сили у протистояннях проти більш сильніших колективів. А які завдання ставилися перед командою, коли у їхньому складі грав ти?

 

- Вигравати все у області. Чемпіонат, Кубок, Суперкубок...І ми робили це! Були мрії про участь у другій лізі країни, однак у нас з цим ніяк не складалося. Кілька років тому мрія нарешті здійснилася.

 

 

- З футболістами, з якими тоді грав, ти й досі підтримуєш зв'язки?

 

 

- Я всіх хлопців знаю, але якщо зідзвонюємося, то часто з Васею Чорним. Останній раз ми зустрічалися, коли я приїздив на матч, у якому вони грали проти "Полтави".

 

 

- Чи можна говорити, що "Тернопіль" дав твоїй кар'єрі певний поштовх?

 

- Так, тому що я саме після виступів у цій команді потрапив до Полтави.

 

 

КИЇВ - ДОРОГЕ МІСТО

 

 


- На той час окрім запрошення до "Ворскли" у тебе були пропозиції від інших клубів?

 

- Ні, не було. Якщо говорити точніше, то мене до Полтави не запрошували, я сам поїхав.

 

 

- По приїзду до Полтави ти два з половиною роки пограв у складі дублюючої команди, після чого вирушив в оренду до київської "Оболоні". У "Ворсклі" була тоді така велика конкуренція, через яку ти не зміг пробитися до основи, чи були якісь інші причини?

 

- Напевно я просто не був готовий до серйозної боротьби за стартовий склад. За той час я не тримаю образу на жодну людину. На все свій час.

 

У моєму переїзді до Полтави велику роль відіграла одна людина, яка домовилася, що мене переглянуть у клубі.

 

 

- До "Оболоні" ти потрапив...

 

- Мені зателефонував мій агент, який розповів, що є варіант з Першою лігою. Я погодився, тому що у той час до "Ворскли" прийшов Вадим Євтушенко, який не бачив мене у команді. Я спілкувався з тренером дубля Сергієм Свистуном, і ми разом вирішили, що мені краще піти набратися досвіду до іншого клубу.

 

 

- Саме в той час у київському клубі розпочалися досить відчутні проблеми з фінансуванням. На скільки вони сильно впливали на гру?

 

- У мене особисто фінансових проблем не було. Я тоді не переживав за гроші, а хотів грати, набратися досвіду, аби потім повернутися до Полтави. Звичайно, у певних аспектах було тяжко. Одну зарплатню отримали, пару премій...У Києві життя сильно дороге. У фінансовому плані Полтава та Київ різняться дуже сильно, але якось прожив, пограв...Це все великий досвід. Я не жалкую, що тоді так вчинив.

 

 


- Коли ти перейшов до "Ворскли", то командою керував усім відомий Микола Павлов. Зараз клубом керує його учень Василь Сачко. Яка різниця у тренерському підході цих двох фахівців?

 

- З Василем Вікторовичем та тренерським штабом ми зараз працюємо більше з м'ячами, відточуємо техніку та тактику. Фізично також роботи вистачає, однак основне - м'ячі. Насправді не можна порівнювати цих тренерів, бо в них різне бачення того чи іншого моменту та тренувань.

 

 

- З твоїм другим приходом до "Ворскли" тобі почали довіряти. Що змінилося?

 

- Сергій Володимирович [Свистун] працював з нами у дублі та добре розумів наші можливості. Мені та Сані Скляру він почав довіряти та підпускати до головної команди.

 

 

РОБОТА НА ФІЗИКУ

 

 

- Західноукраїнський футбол в усі часи славився своєю здатністю народжувати хороших гравців. Як це вдається?

 

- Чесно кажучи я навіть не знаю причину цього. Можливо це якийсь збіг (сміється). А якщо серйозно, у "Тернополі" ми дуже багато працювали над фізикою. Я чув, що така ж сама ситуація і у "Волині" та "Карпатах". Можливо у цьому причина.

 

 

- Як відомо, у "Ворсклі" досить серйозні штрафні санкції. Траплялися випадки, щоб ти під них потрапляв?

 

- За весь час я заплатив штраф лише один-єдиний раз. Суму я вже й не пам'ятаю, але згадую, що отримав його після кубкового матчу з "Миколаєвом" (2011 рік - UA-Футбол) за те, що невірно бутси підібрав. Я постійно тримаюся дисципліни, тому подібних випадків більше не було.

 

 

З ДРУЖИНОЮ РАЗОМ У ШКОЛІ НАВЧАЛИСЯ

 

 


- Український футбол переживає зараз нелегкі часи через відтік іноземців. Влітку "Ворсклу" залишив Адіс Яхович. Його шлях ніхто більше не бажав повторити?

 

- Я, особисто, ні від кого подібного не чув. Ні Санжар Турсунов, ні інші гравці нічого подібного не говорили. Я думаю вони розуміють, що тут все спокійно.

 

 

- У травні сталася знакова подія у твоєму житті: ти одружився...

 

- Ми разом з моєю дружиною Оксаною разом вчилися у школі, однак знайомими не були. Одного разу, коли я виступав за дубль "Ворскли", приїхав у відпуску додому, і ми вперше познайомилися. Почали переписуватися, зідзвонюватися, спілкуватися... На відстані були стосунки два роки: вона приїздила до мене, а я до неї на два-три дні. Ну, а коли я повернувся до "Ворскли" з "Оболоні" ми вирішили жити разом. Згодом я зрозумів, що не потрібно нічого відкладати - потрібно одружуватися. Загалом зустрічалися 3,5 роки. Зараз вона мешкає тут, зі мною.

 

 

- Окрім футболу чим захоплюєшся?

 

- Футбол для мене і хобі, і робота. А так, якщо є вільний час, їжджу порибалити або просто лежу на дивані відпочиваю.

 

 

- А в тебе особисто не виникало бажання залишити клуб?

 

- Ні. Не слід забувати, що у мене діючий контракт з командою.

 

 

- І на останок: яке завдання стоїть перед "Ворсклою" у цьому сезоні?

 

- Вибороти те місце, яке дозволить виступати у єврокубках наступного року.

 

 

Арменд Даллку: Моя перша футбольна зарплата складала 500 євро.

 

Під Полтавою відкрили навчально-тренувальний комплекс імені Олега Бабаєва.

 

Жеребкування Кубку України: Ворскла буде сіяною.

 

 

Олег ДУБИНА,

спеціально для UA-Футбол

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
30.09.2018

Праведники народів світу: історії полтавських героїв

Під час Другої світової війни, коли за переховування осіб єврейської національності німці миттєво позбавляли життя, знаходилися люди, які на свій страх та ризик рятували їх від смерті.

Детальніше>>
26.07.2018

Таємниці вулиць Полтави: Степан Кондратенко

Іменем уродженця Машівського району, який нетривалий час був одним з головних керівників цілого регіону, майже 60 років тому назвали полтавську вулицю.

Детальніше>>
Читати блог