Григорій Басс: власні спогади про одну з найяскравіших постатей футболу Полтави

Деталі

П'ятниця, 26 серпня 2022, 19:37

Відійшла у вічність людина, без якої не можна було уявити матчі полтавської «Ворскли».

 

 

…йшов 2009 рік. Вперше отримав акредитацію, яка дозволяла проходити на домашні матчі полтавської «Ворскли» не як вболівальник, а як представник ЗМІ.

 

В той самий час був ще зовсім «зелений» у розумінні роботи на футбольних матчах. Весь досвід – матчі чемпіонату тодішнього Кобеляцького району та області. Окрім того, акредитацію була журналістська (не дозволяла знаходитися за воротами), а в руках лише невеличкий фотоапарат – «зум» Canon… ну й велике бажання фотографувати футбол.

 

Десь пів року бігав від трибун до краю майданчика за воротами, щоб бути ближчим до подій на полі та вловити в об’єктив бодай один хороший кадр. Одного разу підійшов чоловік поважного віку, подивився та запитав:

 

«Ця акредитація для журналістів. Тому не можна сюди…Сховай її. Тобі принести манішку для фотографів?»

 

З того дня для мене розпочався не тільки, як згодом виявився, абсолютно новий етап життя, який, на щастя, продовжується і зараз (репортажний фотограф), а й відбулося знайомство з однією знаковою людиною.

 

Григорій Ілліч був яскравою людиною. Сумно з ним ніколи не було. Під час матчу він міг несамовито вболівати на краю поля, а вже через секунду спокійно розповідати про свою подорож до рідних Лазірок, а далі згадувати гру полтавської «Ворскли» у другій половині 1990-х, коли вона тільки потрапила до Вищої ліги. А далі з його вуст лунали правдиві (інколи може й не дуже) історії з життя футболістів, тренерів, політиків місцевого рівня...

 

70-річний полтавський «гуру» фотографії отримав особливий подарунок та розповів про своє життя

 

Взагалі-то післяматчеві пресконференції тренерів на стадіоні «Ворскла» проходили досить одноманітно…але лише до того моменту, поки до залу конференцій не заходив Ілліч. Про це взагалі можна цілу книгу написати, але, як у класика, «не все дітям» розповідати. У мить не дуже хорошого настрою могло дістатися навіть тренеру, якому він міг палко доводити власну думку хоч у самому залі, хоч біля поля (у першу чергу згадується Василь Сачко, з яким у них були «особливі» відносини). Те ж саме стосується і футболістів. Існує легенда, що одного разу після матчу з київським «Динамо» Григорій Ілліч підійшов до Валерія Лобановського зі словами типу: «Валерій Васильович, вітаю вас з перемогою, але ви не праві…».

 

Споглядаючи тепер вже на минулий час, розумію, що Ілліч по-справжньому любив три речі – футбол, «Ворсклу» та фотоапарат. А якщо полтавці ще й перемагали – він був неймовірно щасливим.

 

Ілліча не вистачатиме.

Вічна пам'ять! Дякую за все…

 

 

Микола Дорошенко та Григорій Басс – найдосвідченіші фотографи з тих, хто працює на домашніх матчах полтавців. 23 вересня 2018 року.

 

.

Григорій Басс на свій ювілей отримав клубну футболку з підписами гравців. 4 жовтня 2015 року

 

.

.

З Сергієм Чуйченком. 28 травня 2017 року

 

.

.

З Олегом Журавльовом – багаторічним фотографом «Ворскли».  17 березня 2012 року.

 

.

.

З Сергієм Кравченком. 20 листопада 2016 року.

 

.

.

З Юлією Логвиненко. 15 травня 2016 року.

 

.

.

.

.

.

Роман Григорук, Йован Маркоскі та Григорій Басс. 5 серпня 2012 року.

 

.

.

 

Олег ДУБИНА

(фото автора)