Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
12.11.2019

Представлення голови Полтавської ОДА: як це було (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Одним з найпотужніших регіонів країни керуватиме Олег Синєгубов.

Детальніше>>
06.11.2019

Суперкубок Полтавщини – 2019: кращі миттєвості (ФОТОРЕПОРТАЖ)

«Олімпія» із Савинців мінімально переграла полтавський «Легіон».

Детальніше>>
02.11.2019

«Ворскла» - «Десна» 0:1: кращі миттєвості (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Віталія Косовського продовжує свою невдалу серію.

Детальніше>>
Всі новини

Сторінки історії: як у 1943 році Кобеляки визволяли від німецьких загарбників

У вересні 1943 року німці після двох років окупації залишили районний центр Полтавщини.

 

 

На фасаді будівлі міської ради Кобеляк вже багато років розміщена меморіальна дошка, яка пережила численні ремонти як будівлі, так і самого фасаду. Часи змінюються, однак напис залишається незмінним:

 

«м. Кобеляки звільнено від німецько-фашистських загарбників 25 вересня 1943 р. частинами 93-ї стрілецької дивізії 35-го гвардійського стрілецького корпусу 69-ї армії Степного фронту».

 

У самому місті вже не залишилося тих, хто на власні очі бачив відхід німецьких загарбників восени 1943 року, а менше ніж через десятиліття, напевно, не залишиться жодного ветерана Другої світовій війни (не тих, хто носить на травневі свята лише так звані «ювілейні» нагороди, а справжніх учасників бойових дій).

 

 

 

Що насправді сталося 76 років у Кобеляках тривалі десятиліття знали лише одиниці, і лише через багато років стало можливо розповісти справжню історію визволення міста та району, відтворену на основі архівних документів.

 

На Дніпро

 

Після 23 серпня 1943 року, коли частини Червоної Армії вибили війська Німеччини та їхніх союзників з Харкова, фронт радянсько – німецької війни масштабно рушив на захід.  Перед військами Степового фронту Червоної Армії було поставлено завдання завдати удару в напрямку Полтави, Кременчука, Краснограду і Верхньодніпровську, вийти на середню течію Дніпра, форсувати річку і забезпечити плацдарми для розгортання сил на Правобережній Україні.

 

Слід відзначити, що у напрямку Полтави та Кременчука під ударами Степового фронту відступало найбільше угруповання німецької 8-ї армії, що складалося з 3-го, 47-го танкових і 11-го армійського корпусів.

 

Після взяття радянськими військами Полтави (23 вересня), полтавське угруповання німців розпочало відхід до переправ через Дніпро в районі Кременчука. Тим часом, у центрі фронту в напрямку Кобеляк наступали війська 69-ї і 7-ї армій ЧА.

 

Початок наступу

 

Згідно з даними журналу бойових дій 93-ї гвардійської стрілецької дивізії Червоної Армії, ввечері 21 вересня 1943 року свій наступ у бік Кобеляк розпочали три стрілецькі полки дивізії – 281-й (розташування –село Майдіївка), 278-й (розташування – хутір Миколаївка) та 285-й (розташування – село Андріївка). У цей час німецькі війська (частини 320 піхотної дивізії, нім. 320. Infanterie-Division, командувач - генерал-лейтенант Георг-Вільгельм Постель) тримали оборону на лінії Чапаївка – Суха Маячка – Оборона Рад.

 

 

 

До обіду наступної доби, 21 вересня, війська Червоної Армії вийшли на рубіж, який передував оборонній лінії німецьких військ, після чого останні розпочали організований відступ у напрямку Кобеляк.

 

22 вересня

 

Німецькі війська відійшли на заздалегідь підготовлені позиції - 600 м західніше Сухої Маячки та східні околиці Оборони Рад.

 

«…де має організовану систему автоматно-кулеметного та артилерійського мінометного вогню. Станом на 17:00 частини дивізії займають положення: 281 гвардійський стрілецький полк – західні околиці Сухої Маячки, 278 гвардійський стрілецький полк  – 200 м південний захід Сухої Маячки, 285 стрілецький полк - 400 м східніше Оборони Рад, 198 гвардійський артилерійський полк – південний схід Кочубеївки, 101 винищувальний протитанковий дивізіон  - на південний захід від околиць Сухої Маячки», - йшлося у доповіді того ж дня.

 

23 вересня

 

«…вибитий противник з рубежу Суха Маячка, Оборона Рад у 5:30 23.09 почав відхід на західний берег р.Ворскла, прикриває свій відхід артилерійсько-мінометним вогнем та залишеними групами автоматників…

Частини дивізії о 5:00 перейшли у наступ, вибивши противника із займаного рубежу почали переслідування його відходу у напрямку західного берегу Ворскли».

 

Слід зазначити, що радянським бійцям протистояли розрізнені групи автоматників. За інформацією оперативного зведення дивізії, було «знищено взвод бійців та офіцерів». Також було знищено 5 гармат, 5 кулеметів та 50 гвинтівок. Втрати 281 стрілецького полку – 2 вбитих та 10 поранених.

 

Штаб 93-ї гвардійської стрілецької дивізії розташувався у селі Червоне.

 

24 вересня

 

Німецькі частини відійшли на західний берег Ворскли, де організували оборону.

 

«Протягом доби противник чинив сильний вогняний спротив, намагаючись не допустити форсування річки Ворскли частинами дивізії…».

 

На кінець доби війська Червоної Армії знаходилися на таких рубежах:

 

- 281 стрілецький полк розташувався на східному березі річки Ворскли, спроби переправитися на західний берег успіху не мали через сильний вогонь противника;

- 278 стрілецький полк форсували Ворсклу на ділянці східних околиць Кобеляк, вів бої з противником, через що повільно рухався вперед;

- 285 стрілецький полк форсував Ворсклу на ділянці південно-східних околиць Кобеляк, вів бої із залишеними противником частинами та повільно рухався вперед.

- 198 артилерійський полк – західні околиці Комарівки;

- 101 винищувальний протитанковий дивізіон –цвинтар Комарівки.

 

За даними керівництва дивізії, протягом доби було знищено майже взвід піхоти противника, коней – 5, гвинтівок – 35, кулеметів – 4, гармат – 1.

 

Втрати дивізії: 278 стрілецький полк: вбито – 1, поранено – 10;

- 281 стрілецький полк: вбито – 4, поранено – 11;

- 285 стрілецький полк: вбито – 6, поранено – 6;

- 198 артилерійський полк – вбито – 1, поранено – 1.

 

Читайте також:

 

Німецька окупація Кобеляк: «українська» печатка, отруєні діти та сотні смертей (частина І)

Німецька окупація Кобеляк: «українська» печатка, отруєні діти та сотні смертей (частина ІІ)

 

25 вересня

 

Близько 3-ї години ночі частини 93-ї стрілецької дивізії пішли у масштабний наступ силами трьох гвардійських стрілецьких полків (278, 281 та 285) за підтримки 198 артилерійського полку з ціллю вибиття німецьких військ з Кобеляк та продовження руху у напрямку Дніпра.

 

 

«Протягом доби частини дивізії звільнили наступні населенні пункти: районний центр Кобеляки, Горішні, Кунівка, Миколаївка, Казанки, Ляшенки, Клодочки, Песилоговці, Михайлівка, Гарбузівка, Шабельники, Суха, Немудри, Руденки, Ковалі, Капустяни, Іценки, Коваленки, Баранники, Варищаки та Поводи».

 

 

Слід зазначити, що саме при визволенні Кобеляк 25 вересня (у картотеці військових поховань, яку підготували працівники місцевого військкомату наприкінці 1991 року, вказано 23 вересня – прим. автора) 1941 року 281 стрілецький полк втратив свого командира – гвардії майор Сергій Миньков "загинув від вибуху протитанкової міни о 11:30".

 

 

 

«….знищено 235 бійців та офіцерів, 3 кулемета, 2 гармати та 20 гвинтівок. Взятий у полон один полонений по національності француз», - йшлося у доповіді керівництва дивізії за 23 вересня 1943 року.

 

Зрештою, німецькі війська відступити до Ляшенок, а після продовження наступу Червоної Армії попрямували у бік переправ через Дніпро.

 

 

 

Міст

 

Зруйнований під час наступу німецьких військ Катеринославський або, як говорять місцеві, старий міст, мав велике значення для продовження наступу Червоної Армії, однак після трагічного підриву у вересні 1941 року його неможливо було відновити (він до цих пір залишився у незмінному вигляді - прим. автора), тому було вирішено швидко побудувати новий, який міг би витримати важку військову техніку.

 

 

 

«…рухатися за наступаючими військами, забезпечувати прохідний для автотранспорту маршрут у напрямок Кобеляк. По виходу наших військ за річку Ворскла негайно розпочати будівництво мосту через Ворсклу у Кобеляках. Для орієнтування в обстановці тримати зв'язок з попереду діючими військами…», - йшлося у бойовому розпорядженні начальника штабу 8-ї інженерно - саперної бригади  Верховного Головнокомандування Червоної Армії, підполковника Михайлова від 23.09.1943.

 

Новий міст побудували з таким розрахунком, що він має витримати 30 тонн.

 

Теперішній час

 

Останки командира 281 стрілецького полку Сергія Минькова, а також інших військових (заступника командира полку з політчастини Володимира Яцюка, бійців Михайла Мамекова, Тафіка Сулеймана, Хаіра Таірова, Сергія Апреленка та інших), які загинули тими днями у місті, були поховані на території Алеї Слави, а також братській могилі на міському цвинтарі Кобеляк.

 

 

У матеріали використані дані Галузевого відділу Служби безпеки України та Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (колишній ЦАМО СРСР).

 

Читайте також:

 

Гітлерівський порядок у дії: історія сумновідомого міського голови Кобеляк

Кобеляки – 1942: трагічні сторінки історії єврейства (частина 1)

Кобеляки – 1942: трагічні сторінки історії єврейства (частина 2)

 

Олег ДУБИНА,

doa.in.ua

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
18.10.2019

Напідпитку на Захід: історія резонансного дезертирства полтавця 60 років тому

Євгеній Данченко на свій день народження не розрахував випиту з друзями норму алкоголю, а згодом попросив в англійців політичний притулок. 

Детальніше>>
05.10.2019

Сторінки історії: як у 1943 році Кобеляки визволяли від німецьких загарбників

У вересні 1943 року німці після двох років окупації залишили районний центр Полтавщини.

Детальніше>>
Читати блог