Мої сторінки в соціальних мережах

Новини
23.10.2020

Скандали, переїзди та Решетилівка: яким було 7-е скликання Полтавської облради (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Перше пленарне засідання відбулося 20 листопада 2015 року.

Детальніше>>
30.09.2020

Кубок України: «Ворскла» у непростому матчі перемогла «Львів» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Дубль Владислава Кулача допоміг полтавцям пройти львівський бар’єр.

Детальніше>>
26.09.2020

«Ворскла» вдома не змогла переграти «Маріуполь» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Команда Юрія Максимова вперше у сезоні втратила очки.

Детальніше>>
Всі новини

EURO 2012. Погляд в історію

Рік тому у Львові розпочався український етап європейського футбольного фестивалю та … нова частина мого життя.

 

 

 

Рівно 365 днів тому у столиці Галичини Львові у матчі EURO 2012 схрестили свої шпаги збірні Німеччини та Португалії. Матч був особливим по двох причинах: це була перша гра української частини європейської першості та перший мій матч у якості фотокореспондента на турнірі.

 

З того часу, коли я на свою електронну скриньку отримав бажану UEFA EURO 2012™ Accreditation Request CONFIRMED вже пройшло три місяці, але переживав я напевно більше.

 

Зараз я можу спокійно переосмислити той час, і можу з впевненістю сказати, що нервування було не через те, що можливо техніка не відповідала рівню змагань (це твердження зараз виглядає нісенітницею, а тоді було все навпаки). Все було набагато простіше: я просто боявся щось не так зробити. Це виглядає зараз смішно, але коли я вперше став на газон «Арени Львів» у мене було таке відчуття, що я зараз скрізь землю провалюся. Наскільки все було прекрасно та чудово (вболівальники, стадіон, атмосфера), що аж дух перехоплювало.

 

Взагалі Львів є містом неймовірної краси та історії. Певним чином це передалося і футбольній арені, яка зараз на жаль переживає не найкращі свої часи. А рік тому ніхто взагалі не замислювався про майбутнє стадіону. Іменний стілець під номером 34 я знайшов досить швидко. Було насправді незвично сидіти поряд з поля після «стоячого» футболу у Полтаві.

 

Вперше в житті я працював в режимі online (закачував фото на ноут, швидко обробляв та надсилав після гри роботодавцю). Швидкий інтернет на стадіоні повноцінно дозволяв це робити. Не скоро забудеться і «забіг» за кращі місця при фотографуванні команд. Загалом було весело)))

 

Після стартового свистка головного арбітра матчу мандраж у душі в одну мить змінився душевним підняттям, який не можна передати словами. Всі проблеми відійшли на другий план, а на верхню сходинку стало футбольне свято. Маю надію, що я буду висвітлювати ще не один міжнародний турнір, але точно знаю, що відчуттів, подібних до EURO 2012, я вже ніколи не відчую.

 

Це історія, яка назавжди викарбувалася в душі.

 

Олег ДУБИНА

Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Надіслати запитання
Ваше ім'я

Invalid Input
Email

Invalid Input
Ваше повідомлення

Invalid Input
Останнє з блогу
26.04.2020

«До роботи відносився чесно…»: історія розстріляного вчителя з Кобеляк

Василь Худенко більше 20 років пропрацював на викладацькій роботі, яка, щоправда, не змогла врятувати його під час сталінських репресій.

Детальніше>>
18.10.2019

Напідпитку на Захід: історія резонансного дезертирства полтавця 60 років тому

Євгеній Данченко на свій день народження не розрахував випиту з друзями норму алкоголю, а згодом попросив в англійців політичний притулок. 

Детальніше>>
Читати блог