EURO 2012. Погляд в історію

Деталі

Неділя, 10 листопада 2013, 21:25

Рік тому у Львові розпочався український етап європейського футбольного фестивалю та … нова частина мого життя.

Рівно 365 днів тому у столиці Галичини Львові у матчі EURO 2012 схрестили свої шпаги збірні Німеччини та Португалії. Матч був особливим по двох причинах: це була перша гра української частини європейської першості та перший мій матч у якості фотокореспондента на турнірі.

З того часу, коли я на свою електронну скриньку отримав бажану UEFA EURO 2012™ Accreditation Request CONFIRMED вже пройшло три місяці, але переживав я напевно більше.

Зараз я можу спокійно переосмислити той час, і можу з впевненістю сказати, що нервування було не через те, що можливо техніка не відповідала рівню змагань (це твердження зараз виглядає нісенітницею, а тоді було все навпаки). Все було набагато простіше: я просто боявся щось не так зробити. Це виглядає зараз смішно, але коли я вперше став на газон «Арени Львів» у мене було таке відчуття, що я зараз скрізь землю провалюся. Наскільки все було прекрасно та чудово (вболівальники, стадіон, атмосфера), що аж дух перехоплювало.

Взагалі Львів є містом неймовірної краси та історії. Певним чином це передалося і футбольній арені, яка зараз на жаль переживає не найкращі свої часи. А рік тому ніхто взагалі не замислювався про майбутнє стадіону. Іменний стілець під номером 34 я знайшов досить швидко. Було насправді незвично сидіти поряд з поля після «стоячого» футболу у Полтаві.

Вперше в житті я працював в режимі online (закачував фото на ноут, швидко обробляв та надсилав після гри роботодавцю). Швидкий інтернет на стадіоні повноцінно дозволяв це робити. Не скоро забудеться і «забіг» за кращі місця при фотографуванні команд. Загалом було весело)))

Після стартового свистка головного арбітра матчу мандраж у душі в одну мить змінився душевним підняттям, який не можна передати словами. Всі проблеми відійшли на другий план, а на верхню сходинку стало футбольне свято. Маю надію, що я буду висвітлювати ще не один міжнародний турнір, але точно знаю, що відчуттів, подібних до EURO 2012, я вже ніколи не відчую.

Це історія, яка назавжди викарбувалася в душі.

Олег ДУБИНА