Полтавці зуміли першими відкрити рахунок, однак після перерви кияни повністю змінили хід протистояння.
Полтавки у головній битві сезону перемогли команду з Кривого Рогу, зробивши крок до «золота» чемпіонату.
Команда Віктора Скрипника поки без перемог у 2023 році.
Полтавщина втратила людину, яка неймовірно любила спорт та ще сильніше «Ворсклу».
На матчах полтавської «Ворскли» до 24 лютого 2022 року працювала чималенька кількість журналістів. Серед них була така собі невеличка кількість людей – «ветеранів», яким пощастило на власні очі побачити всі найпам’ятніші матчі клубу 1980-2020-х років. Вони вже давно були на пенсії, але все одно були на трибунах (чи поряд з полем, якщо фотограф) попри будь-яку погоду чи власні проблеми. Чому? Вони жили футболом. А особливо полтавською «Ворсклою». Одним серед них був Віктор Семенович Крайник…
Ми знали один одного близько 12 років. Скільки себе пам’ятаю на футбольних матчах, Семенович (я любив називати його саме так) приходив на гру «Ворскли» та, вже трішки пізніше, ФК «Полтави» і у першу чергу … всіма силами намагався дістати матчеву програмку та склад команд. Він їх колекціонував. Радів, коли їх йому привозили з матчів, які проходили в інших містах чи країнах.
Досить часто хтось з гравців «Ворскли» (наприклад, Павло Ребенок) залишали програмку спеціально для Семеновича. Вони передавали її персонально йому в руки.
Людина – ерудит, яка мала просто величезні знання з історії футболу Полтавщини та України, яка могла абсолютно спокійно перед грою підійти до будь-якого футболіста та отримати автограф. Або сісти на тренерські крісла біля поля та поговорити з гравцями. Чи спокійно поставити питання на післяматчевих пресконференціях будь-якому тренеру.
Григорій Басс: власні спогади про одну з найяскравіших постатей футболу Полтави
Також Віктор Семенович був завзятим радіолюбителем. Мав позивний UR7HTF. Про його теплі зустрічі з Сергієм Ребровим, який, до речі, був чемпіоном світу з радіоспорту, можна говорити довго…
Він був абсолютно простим та добрим. І дуже любив спорт. Особливо «Ворсклу».
Дякую Вам за все…Земля пухом!
P.S. Хочеться вірити, що полтавська «Ворскла» хоча б після війни зможе гідно вшанувати пам’ять Григорія Басса та Віктора Крайника як ветеранів футболу, для яких «Ворскла» була не простим словом, а значною частиною власного життя. А може навіть і більше…
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Олег ДУБИНА
Підсумки року, який вплинув на життя кожного українця.
Полтавщина втратила людину, яка неймовірно любила спорт та ще сильніше «Ворсклу».