2022: рік у фотографіях

Деталі

П'ятниця, 30 грудня 2022, 19:32

Підсумки року, який вплинув на життя кожного українця.

 

 

В останні дні минулих років я підсумовував їх у вигляді завершальних фоторепортажів. Полтавські журналісти, ТОП подій року, політичні світлини…Це було цікавим завершальним акордом цілого року.

 

2021: підсумки та пам’ятні миттєвості

 

2020: рік випробувань та COVID-19 (ФОТОРЕПОРТАЖ)

 

Звичне життя кожного українця раз і назавжди змінилося 24 лютого 2022 року. Так, через 10 місяців з початку війни (так, треба називати все своїми іменами, хоча розпочалася вона ще у 2014 році) розумієш, що лише наївна людина могла не бачити наближення лиха, яке Україна не бачила з 1941 року…

 

До останнього сподівався, що це черговий блеф у виконанні ворогів. До останнього вірив у хороше навіть тоді, коли росіяни зняли свій прапор з власного посольства. 

 

Ранок 24 лютого. Сирену повітряної тривоги багато разів чув у школі під час тренувань з цивільного захисту, однак звук о 6-й ранку не може нести у собі нічого хорошого. Лише тоді вперше у заголовках на новинних сайтах побачив це жахливе слово. Війна…

 

Через годину, поспішаючи у справах в місті, проходив повз один з так званих «об’єктів» (назвемо їх так). І був вражений. Попри ранню годину, до його воріт на швидкості під'їжджала численна кількість автомобілів, звідки швидко виходили військові. Найбільше запам’яталися їхні спокійні погляди. Їх важко забути. Ніби-то сталася давно очікувана для них подія, на яку вони майже не реагували.

 

Далі були численні дні тривоги, людського відчаю та миттєвості відваги. Ворог порушив десятиліттями не порушний заклик — клятву ветеранів радянсько — німецької війни, які на 9 травня насправді прохали лише одного. Щоб не було війни…

 

Так, на нас чекають ще тривожні дні. Буде важко. Буде нелегко. Але перемога настане. І мир прийде. 

 

Віктор Крайник: вболівальник «Ворскли» зі світлою душею

 

Григорій Басс: власні спогади про одну з найяскравіших постатей футболу Полтави

 

Не слід святкувати так, як ми всі раніше робили. Не на часі це все. Краще допомогти тим, хто зараз найбільше цього потребує.

 

І нехай кожна постраждала у війні дитина під Новий рік знайде власних батьків, а родини возз'єднаються разом. Якщо не за новорічним столом, то хоча б у якомусь іншому місці.

 

Вічна пам’ять всім простим людям, хто загинув у війні, а також нашим героям (українцям та воїнам Інтернаціонального легіону), які віддали життя за нашу країну та її майбутнє. 

 

P.S. Цього року більшою мірою фотографував прощання з українськими героями. Тому військова тематика переважає в останньому фоторепортажі 2022 року. Більше позитиву буде лише після нашої перемоги.

 

 

.

.

 

.

 

.

 

.

 

.

 

.

 

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

 

.

 

 

Олег ДУБИНА,

doa.in.ua