Ігор Пердута: "Оштрафували єдиний раз за бутси"

Деталі

П'ятниця, 12 вересня 2014, 10:41

Авторське інтерв'ю із півзахисником полтавської "Ворскли".

 

 

Західноукраїнський футбол - особлива сторінка історії гри мільйонів нашої держави. З часу проведення першого офіційного матчу в Україні, датованому 1894 роком, на її заході народилася справжня плеяда легендарних метрів м'яча, які прославляли Україну. Баль та Лужний, Сабо та Броварський, Чижевський та Данилюк...Насправді цей перелік є таким же довгим та зірковим як і вся історія місцевого футболу.

 

І в теперішній час на Заході нашої з вами рідної країни з'являються гравці, які стають повноцінними футболістами основи клубів Прем'єр-ліги. До них належить і наш співрозмовник - півзахисник полтавської "Ворскли" Ігор Пердута.

 

Про футбольну кар'єру гравця з Теребовля, особливості переїзду до Полтави та теперішнє життя і піде розмова в інтерв'ю. Проте, звісно, ми не могли обійти стороною останній матч "Ворскли" у чемпіонаті проти дніпропетровського "Дніпра" (1:1).

 

 

- Досить хороший матч вийшов. Гадаю, вболівальникам він сподобався. У першому таймі, мені здається, ми більше тримали м'яч. Після перерви трішки слабкіше почали грати. Ми могли як перемогти, так і програти, тому вважаю підсумковий результат цілком закономірним.

 

 

- Що команді у перерві та після завершення гри говорив Василь Сачко?

 

 

- Василь Вікторович у другому таймі радив нам не розслаблятися незважаючи на позитивний для нас рахунок, намагатися за можливості контратакувати. А після завершення гри він нам подякував за самовіддачу. І все, нічого більше такого не було.

 

 

- Наступними суперниками твоєї команди будуть львівські "Карпати". Будеш протистояти фактично своїм землякам. Що очікуєш від цього протистояння?

 

 

- Аби продовжувати підніматися вгору по турнірній таблиці "Ворсклі" потрібно у кожному матчі набирати очки. Що я очікую від протистояння? Хорошої гри та такого ж результату для своєї команди. Готуємося як завжди. Нічого особливого у майбутньому матчі для мене немає. От коли проти "Тернополя" грали (минулого року тернополяни у 1/8 фіналу Кубка в серії пенальті перемогли "ворсклян" - UA-Футбол) - то зовсім інша річ.

 

 

- Флагманом західноукраїнського футболу вважаються "Карпати". Чи можна говорити, що весь захід нашої країни живе лише цим клубом?

 

 

- Ні, у нас не вболівають лише за одну команду. У Львові несамовито радіють успіхам "Карпат", у Луцьку - "Волині". Так само у Тернополі вболівають за однойменний клуб чи за "Ниву". Хоч львів'яни і виступали у Лізі Європи, однак любові лише до одного клубу у нас немає.

 

 

 

ТАТО - ГОЛОВНИЙ МОТИВАТОР

 

 

 

- Давай повернемося на десятиліття назад. Як ти потрапив у футбол?

 

 

- Почалося все з того, що ще у першому класі тато мене привів на тренування та записав у місцеве ДЮСШ. Спочатку грав у Теребовлі, а після п'ятого класу у Копиченцях (Тернопільська область). Потім виступав у "Тернополі", півроку у "Ниві" після чого знову повернувся до Тернополя.

 

 

- Хорошим футболістом неможливо стати без людей, які можуть віднайти у зовсім юному хлопці талант. Хто мав на тебе найбільший вплив на початку твого футбольного шляху?

 

- Першим моїм тренером був Олег Стремінський, однак було й багато інших хороших спеціалістів, які мені допомогли. Я не буду перераховувати їх всіх, тому що якщо когось з них не згадають - будуть ображатися. Що ж стосується впливу, то починаючи з дев'ятого класу найбільше на мене впливав тато, який також колись у футбол грав (у аматорах). Він спостерігав за мною, якщо погано грав - сварив...Я ображався інколи на нього за це. Тато - мій найбільший критик. Він міг похвалити, що траплялося дуже рідко, та сварити через погану гру.

 

 

- У родинах інколи трапляється так, що батьки абсолютно протилежно відносяться до гри у футболу. А як у тебе було з цим?

 

 

- Жодних проблем. Коли тато був у Америці, мене забрали в Копичинці у місцеву команду. Мама возила мене туди на тренування та назад. Кожний мій матч переглядала.

 

 

 

- Розкажи про свою родину.

 

 

- Окрім мене у сім'ї також є сестра Даша, яка зараз навчається у 11-му класі, і вже незабаром буде обирати собі вуз. Думаю, що вона буде в майбутньому стоматологом. Можливо навіть буде навчатися у Полтаві.

 

 

- Футболіст звично або досить добре навчається, або грає у футбол. Тобі вдавалося це поєднувати?

 

 

- Я краще у футбол грав (сміється). Коли потрібно було йти на важливий матч, то я йшов саме на нього, а не до школи. Однак це траплялося не часто. Навчався я посереднього, відмінником не був.

 

 

 

НАЙПАМ'ЯТНІША ГРА - ФІНАЛ СТУДЕНТСЬКОГО ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ

 

 

- Одним із перших твоїх клубів стала студентська команда ФК "Тернопіль", яка зараз виступає у Першій лізі України. Які спогади залишилися з того часу, коли ти одягав футболку тернополян?

 

 

- З 9 по 11 клас я навчався у ліцеї, який можна сказати був під ФК "Тернопіль". Згодом були п'ять років в університеті...Цей час багато чого мені дав як у футболі, та й взагалі у житті. Ми виступали у студентській лізі, їздили до Польщі на чемпіонат Європи, де здобули перемогу.

 

Тоді у фіналі ми грали з івано-франківським "Факелом", з яким завжди зустрічалися у вирішальних матчах вітчизняних змагань. Ми до цього ніяк не могли у них виграти. Постійно вони були першими, а ми - другими. І у Польщі ми таки перемогли їх (2009 рік, 1:0 - UA-Футбол).

 

 

- Якщо говорити загалом про той період, який ти виступав у "Тернополі", яка гра тобі найбільш пам'ятна?

 

- Напевно це чемпіонат Європи, фінальний матч, у якому я відіграв 30 хвилин.

 

 

- Після гри у Полтаві проти однойменного клубу головний тренер "Тернополя" Василь Івегеш заявив, що у команди завдання спробувати свої сили у протистояннях проти більш сильніших колективів. А які завдання ставилися перед командою, коли у їхньому складі грав ти?

 

- Вигравати все у області. Чемпіонат, Кубок, Суперкубок...І ми робили це! Були мрії про участь у другій лізі країни, однак у нас з цим ніяк не складалося. Кілька років тому мрія нарешті здійснилася.

 

 

- З футболістами, з якими тоді грав, ти й досі підтримуєш зв'язки?

 

 

- Я всіх хлопців знаю, але якщо зідзвонюємося, то часто з Васею Чорним. Останній раз ми зустрічалися, коли я приїздив на матч, у якому вони грали проти "Полтави".

 

 

- Чи можна говорити, що "Тернопіль" дав твоїй кар'єрі певний поштовх?

 

- Так, тому що я саме після виступів у цій команді потрапив до Полтави.

 

 

КИЇВ - ДОРОГЕ МІСТО

 

 

- На той час окрім запрошення до "Ворскли" у тебе були пропозиції від інших клубів?

 

- Ні, не було. Якщо говорити точніше, то мене до Полтави не запрошували, я сам поїхав.

 

 

- По приїзду до Полтави ти два з половиною роки пограв у складі дублюючої команди, після чого вирушив в оренду до київської "Оболоні". У "Ворсклі" була тоді така велика конкуренція, через яку ти не зміг пробитися до основи, чи були якісь інші причини?

 

- Напевно я просто не був готовий до серйозної боротьби за стартовий склад. За той час я не тримаю образу на жодну людину. На все свій час.

 

У моєму переїзді до Полтави велику роль відіграла одна людина, яка домовилася, що мене переглянуть у клубі.

 

 

- До "Оболоні" ти потрапив...

 

- Мені зателефонував мій агент, який розповів, що є варіант з Першою лігою. Я погодився, тому що у той час до "Ворскли" прийшов Вадим Євтушенко, який не бачив мене у команді. Я спілкувався з тренером дубля Сергієм Свистуном, і ми разом вирішили, що мені краще піти набратися досвіду до іншого клубу.

 

 

- Саме в той час у київському клубі розпочалися досить відчутні проблеми з фінансуванням. На скільки вони сильно впливали на гру?

 

- У мене особисто фінансових проблем не було. Я тоді не переживав за гроші, а хотів грати, набратися досвіду, аби потім повернутися до Полтави. Звичайно, у певних аспектах було тяжко. Одну зарплатню отримали, пару премій...У Києві життя сильно дороге. У фінансовому плані Полтава та Київ різняться дуже сильно, але якось прожив, пограв...Це все великий досвід. Я не жалкую, що тоді так вчинив.

 

 

- Коли ти перейшов до "Ворскли", то командою керував усім відомий Микола Павлов. Зараз клубом керує його учень Василь Сачко. Яка різниця у тренерському підході цих двох фахівців?

 

- З Василем Вікторовичем та тренерським штабом ми зараз працюємо більше з м'ячами, відточуємо техніку та тактику. Фізично також роботи вистачає, однак основне - м'ячі. Насправді не можна порівнювати цих тренерів, бо в них різне бачення того чи іншого моменту та тренувань.

 

 

- З твоїм другим приходом до "Ворскли" тобі почали довіряти. Що змінилося?

 

- Сергій Володимирович [Свистун] працював з нами у дублі та добре розумів наші можливості. Мені та Сані Скляру він почав довіряти та підпускати до головної команди.

 

 

РОБОТА НА ФІЗИКУ

 

 

- Західноукраїнський футбол в усі часи славився своєю здатністю народжувати хороших гравців. Як це вдається?

 

- Чесно кажучи я навіть не знаю причину цього. Можливо це якийсь збіг (сміється). А якщо серйозно, у "Тернополі" ми дуже багато працювали над фізикою. Я чув, що така ж сама ситуація і у "Волині" та "Карпатах". Можливо у цьому причина.

 

 

- Як відомо, у "Ворсклі" досить серйозні штрафні санкції. Траплялися випадки, щоб ти під них потрапляв?

 

- За весь час я заплатив штраф лише один-єдиний раз. Суму я вже й не пам'ятаю, але згадую, що отримав його після кубкового матчу з "Миколаєвом" (2011 рік - UA-Футбол) за те, що невірно бутси підібрав. Я постійно тримаюся дисципліни, тому подібних випадків більше не було.

 

 

З ДРУЖИНОЮ РАЗОМ У ШКОЛІ НАВЧАЛИСЯ

 

 

- Український футбол переживає зараз нелегкі часи через відтік іноземців. Влітку "Ворсклу" залишив Адіс Яхович. Його шлях ніхто більше не бажав повторити?

 

- Я, особисто, ні від кого подібного не чув. Ні Санжар Турсунов, ні інші гравці нічого подібного не говорили. Я думаю вони розуміють, що тут все спокійно.

 

 

- У травні сталася знакова подія у твоєму житті: ти одружився...

 

- Ми разом з моєю дружиною Оксаною разом вчилися у школі, однак знайомими не були. Одного разу, коли я виступав за дубль "Ворскли", приїхав у відпуску додому, і ми вперше познайомилися. Почали переписуватися, зідзвонюватися, спілкуватися... На відстані були стосунки два роки: вона приїздила до мене, а я до неї на два-три дні. Ну, а коли я повернувся до "Ворскли" з "Оболоні" ми вирішили жити разом. Згодом я зрозумів, що не потрібно нічого відкладати - потрібно одружуватися. Загалом зустрічалися 3,5 роки. Зараз вона мешкає тут, зі мною.

 

 

- Окрім футболу чим захоплюєшся?

 

- Футбол для мене і хобі, і робота. А так, якщо є вільний час, їжджу порибалити або просто лежу на дивані відпочиваю.

 

 

- А в тебе особисто не виникало бажання залишити клуб?

 

- Ні. Не слід забувати, що у мене діючий контракт з командою.

 

 

- І на останок: яке завдання стоїть перед "Ворсклою" у цьому сезоні?

 

- Вибороти те місце, яке дозволить виступати у єврокубках наступного року.

 

 

Арменд Даллку: Моя перша футбольна зарплата складала 500 євро.

 

Під Полтавою відкрили навчально-тренувальний комплекс імені Олега Бабаєва.

 

Жеребкування Кубку України: Ворскла буде сіяною.

 

 

Олег ДУБИНА,

спеціально для UA-Футбол